1992 CZ 125MX (Type 519)

Остання відчайдушна спроба CZ відновити позиції на американському ринку, який був дуже прибутковим для них на початку 1970-х років, зазнала епічного провалу з CZ 125MX. Цей тест взято з номеру MXA за листопад 1991 року.

Чехословацькі мотоцикли CZ (Ceske Zavodny) колись були дійсно провідними у мотокросі. Наприкінці 1960-х і на початку 70-х на них змагалися Роджер ДеКостер, Пол Фрідрікс, Бред Лекі, Джоел Робер, Тоні ДіСтефано, Властіміл Валек, Віктор Арбеков, Джон ДеСото, Ярослав Фалта та Дейв Бікерс. Вони виграли 13 чемпіонатів світу з мотокросу. Це була серія двотактних мотоциклів, що витіснила важкі чотиритактні мотоцикли зі спорту. Але наприкінці 1970-х у Чехії настали важкі часи, що не було чимось незвичним для країн Східного блоку за залізною завісою.

Тест пілоти MXA сказали, що поїздити на CZ 125MX випадає лише раз у житті, але це тому, що вони погодилися б це зробити лише один раз.

Модель “1976 Фальта Репліка” була їхньою останньою серйозною спробою продати конкурентоспроможний мотоцикл для кросу в Америці. О так, вони відродили модель 1976 року через 13 років, перейменувавши її у 1989 CZ 400. Там були лише скромні зміни до оригіналу 1976 року та неймовірно низька роздрібна ціна у 1900 доларів. Але ці 1900 доларів означали покупку вінтажного CZ, який не мав нічого, що запропонувати вибагливому американському ринку, який вже відійшов від мотоциклів з повітряним охолодженням 1970-х років. CZ знову зникли у 1989 році, щоб знову з’явитися в Америці в 1992 році — цього разу з CZ 125MX. Ми ризикнемо припустити, що ніхто в Америці про це не пам’ятає, і, окрім кількох фанатів CZ, ніхто ніколи не розщедрився на 3000 доларів за цей мотоцикл.

Паперовий повітряний фільтр виглядав так, ніби він був знятий з якогось Volkswagen.

Вцілому якість CZ125MX 1992 була посередньою. Порівняно з Suzuki RM125 1992 року, пластик, зварювання, конструкція та деталі були з кам’яного віку. Єдиним місцем, де CZ 125MX був сучасним, був їхній двигун. Виливки були першокласними, він мав силовий клапан, впуск через картер і два алюмінієві радіатори хорошої якості. Але контраст з рештою мотоцикла був разючим.

Якість лиття на 125MX була першокласною, але зверніть увагу на кікстартер зі звареної разом сталевої труби.

Впуск через картер був зіпсований величезним 36-мм карбюратором Jikov (для якого довелося запаяти головний жиклер і повторно просвердлювати, щоб мотоцикл міг працювати під теплим каліфорнійським сонцем). На щастя, пізніше мотоцикли були оснащені для експорту 32-мм карбюратором Mikuni. Відкривши коробку повітряного фільтра, ви побачите паперовий фільтр 1960-х років. Пам’ятаєте про чудові радіатори? Несподівано, кришка радіатора була зроблена з алюмінію, але пружина та гумовий ущільнювач клапану тиску були просто приклепані до кришки.

Краник стирчав крізь отвір захисту радіатора. Можно було зачепити його коліном і перекрити подачу бензину.

Бензобак був трохи товстим, але виглядав непогано, доки ви не виявляли два крани, по одному з кожного боку бака. Правий стирчав так сильно крізь захист радіатора, що можна було випадково ногою перекрити подачу палива. Але це було не дуже важливо, бо обидва крани протікали.

Про що вони думали? Траверси охоплювали пера вилки і були відлиті цільно. Навіть кріплення передніх номерів були влиті.

Далі ще дивніше! Верхня і нижня траверси були відлиті у вражаючий єдиний шматок. Ви надягали траверси на рульову колонку і потім вставляли шток. Крім того, на цій величезній деталі були п’ять литих виступів. Що вони робили? Вони тримали передній номерний знак. Маятник виглядав як алюмінієва копія Honda, але був сталевий. Насправді, більшість деталей, що на японських мотоциклах 1992 року були алюмінієві, на CZ 125MX 1992 року були виготовлені зі сталі — і це включало амортизатор, корпус амортизатора, маятник, резервуар амортизатора, важіль перемикання передач і кікстартер.

Обробка дуже кремезного литого заднього супорта виглядає так, ніби це було зроблено пилкою. Сталевий маятник був схожий на алюмінієвий маятник Honda через зварний шов у центрі.

Вилка була схожа на Marzocchi середини 1970-х, але це була чеська копія. Можна було почути, як пружина треться об трубу всередині, коли стискали вилку. Амортизатор був ще гіршим, коли ви стискали його, він мав настільки зажатий відбій, що залишався внизу протягом 15 секунд, перш ніж піднятися. 125MX постачався з регульованим затискачем керма, але його можна було регулювати лише від “майже не повертає” до “взагалі не повертає”. 1992 CZ 125MX був взутий у шини Barum Sandy/Muddy/Cross чеського виробництва з більшою кількістю шашок, ніж міг провернути слабкий двигун. Мотоцикл був повільним. Є думка, що двигун, незважаючи на всю його візуальну чарівність, не зміг би виграти гонку 125 у 1978 році.

Задній головний гальмівний циліндр був непоганим, але якщо ви думаєте, що гумовий шланг йде до віддаленого резервуара гальмівної рідини, ви помиляєтеся. Гумовий шланг і був резервуаром гальмівної рідини.

Легко сказати, що 1992 CZ125MX був поганим мотоциклом, тому що він був набагато гіршим, ніж просто «поганий». У цьому можна звинуватити керівників фабрики, або те, що вони побудували мотоцикл максимально дешево для спроби захопити аудиторію. Але до того часу, коли був виготовлений CZ 125MX 1992 року, залізна завіса та стіна вже впали, і CZ потрібно було продавати свою продукцію за межами соцтабору.

Мотоцикл виглядав краще, ніж був насправді, але це поки ви не придивитеся ближче. Коли 30 років тому Джоді Вайзел взяв участь у гонках на CZ 125MX, то сказав, що мотоцикл був настільки повільним і важким, що «ви дивитеся, як всі спочатку від’їжджають від вас, а потім знову з'являюьтся, наздоганяючи позаду».

Перекладено з Motocross Action Magazine